Реалізація виховного потенціалу на уроках уКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

     Знання творчості великих письменників, великим духом своїм і своєю народністю, високим почуттям патріотизму, митців неперевершених, у чиїх творах відбилось життя у величі своїй , битвах смертельних зі злом  і в торжестві радості, добра, у сміхові і сльозах, в земній реальності буття і в мріях високих – це скарб безцінний. Весь час замислююсь, як передати це живе золото до душі дитини, як навчити її сприймати любов до Батьківщини не поверхово, не пафосно, а навчити заглиблюватися в її немеркнучу сутність. Знаю одне – потрібно не просто знайомити з персонажами, а провести дитину стежками , якими ходять герої їхніх книг, побувати в усіх пережитих персонажами обставинах, стати твердо на бік тих, хто прагнув добра, нової людської досконалості, яка не мислить себе поза рідним краєм.

    Тому, аналізуючи твори, звертаюсь до мистецтва слова, говоримо про художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо ), пейзажі, портрети, деталі. Щоб занурити дитину у світ героїв, пов’язую вивчення літератури з історичним процесом . Але ж слід пов’язувати матеріал з сучасністю! Це вже важче, адже певні образи просто не змогли б існувати у нашому світі. Ось, наприклад, вірш А.Малишка «Україна моя » є рядки : « Запалали огні за долиною синього неба. Самольоти гудуть – бо на захід фронти і фронти.» Це – початок Великої Вітчизняної війни, зв’язок з дійсністю. Але чогось у ньому бракує... Іноді стою, як на роздоріжжі перед каменем, на якому написано : «Направо підеш – коня втратиш, наліво – голову зложиш, прямо підеш - ...» Отже, так важливо вибрати ту одну дорогу до дитячої душі, яка веде до правди,  добра , краси. Думаю, слід виділити головне у вихованні патріотичних почуттів дитини – як утвердити гідність особистості – звертаюся до генів поезії:

                                    Ти знаєш,що ти –людина,

                                    Ти знаєш про це, чи ні?

                                    Усмішка твоя – єдина,

                                     Мука твоя – єдина,

                                      Очі твої – одні.

•                                                3 –

Або до творчості В.Стуса :

                 Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався,

                 Той, що обрав тебе, як побратим,

                  До нього змалку ти заповідався

                  Сумним осердям, поглядом сумним.

На уроках української мови використовую речення виховного характеру при вивченні окремих тем : « О, рідна земле, ти, як мати  єдина і неповторна!» ( звертання), « Любіть Землю! Любіть працю на Землі! Бо не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті, запам’ятай!» (окличні речення), « Сім’я тим і відрізняється від інших колективів, що вона заснована на взаємній повазі, на близьких стосунках» (складне речення), « Хто принижує чужу честь , той свою топче» (вказівні займенники), « Нема краю, щоб миліший був за наш » (складнопірядне речення з підрядними означальними) та інші .

      Ще Г.Сковорода писав : « Своє виховання зберігається у природі кожного народу , Як вогонь і світло невидимо зберігається у кремені.. Вдар кресалом і викреши вогонь у себе вдома». Ці слова для мене – девіз національного виховання у сучасній українській школі. Тому втілюю їх у свою педагогічну діяльність, бо в моїх руках – скарб мого народу – мова, моє знаряддя, моя зброя, мій смолоскип. Складові народної педагогіки виділяю такі : батьківська мова, рідний край, наймиліший куточок, материнська колисанка.На свої уроках прагну виховувати увагу до слова, розвивати естетичні смаки, розуміння краси рідної мови, багатства її засобів. У 5 класі , при вивиченні теми : «Звертання» , пропоную розставити розділові знаки у такому тексті : « Мово! Пресвята богородице мого народу! З чорнозему , з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води від зорі й місяця народжена.

     Мово наша! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнику роду нашому й тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

                                             -  4 –

             Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!»

У 6 класі вивчаючи дієслова як частину мови, пропоную визначити вид дієслів у прислів’ях : « Говори мало,слухай багато, а думай ще більше», « Мудрий не все каже, що каже, дурний не все знає, що каже», « Шабля ранить голову, а слово- душу», «Від теплого слова й лід розмерзає». Використовуючи такі перлини усної народної творчості , діти самі приходять до думки, що мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію.

    Виховання громадянина на прикладі життя Т.Г.Шевченка, яке завжди було, є і буде прикладом любові до Батьківщини, її трудового народу.

    Наголошую учням , що Шевченко, як ніхто інший, міг з чистим серцем сказати своїй долі :

                         Ми не лукавили з тобою.

                         Ми просто йшли; у нас нема

                          Зерна неправди за собою.

Тут же ставлю учням запитання , що потребує їх власної думки :

1. Що захоплює вас у цій людині? В чому її велич?
2. Для Шевченка власна доля , власне щастя було в долі і щасті рідного краю. Як ця думка звучить у поетичнтх рядках і як це виявилося  у житті Тараса Григоровича? Учні відшукують відповідні думки у віршах : « Мені однаково...» та інших. Доводять, що для Шевченка власне щастя було в долі і щасті рідного краю.
3. Що виразив поет , звертаючись до своїх «соузників» у палких рядках :

                              Свою Україну любіть,

                                  Любіть її...

В чому поет вбачає суть життя? Він гнівно осуджує тих, хто живе тільки для себе, кого не обходить доля народу.

    В яких творах звучать ці думки ? Наведіть приклади, прокоментуйте  їх:

                            Я так її , я так її люблю,

                                                          - 5 –

                                      Мою Україну убогу,

                                      Що прокляну святого бога,

                                      За нею душу погублю!

або

                                      В ком нет любви к стране родной,

                                      Те сердцем нищие калеки,

                                      Ничтожные в своих делах

                                      И суетны в ничтожной славе.

                                                             / З драми « Никита Гайдай»/

4. В чому ще виявляється справжній патріотизм поета? Доведіть на прикладі його творів.
5. Порівняйте і поясніть, в яких рядках і з якого твору , на вашу думку, постає найстрашніша картина неймовірних страждань людей?
6. Наголошую, що справжній патріотизм Т.Г. Шевченка неминуче включає в себе любов до рідної мови. Невимушено виникає бесіда навколо цього питання. Зачитую слова промови.
7.  Чим хвилюють вас ці рядки сьогодні? Наскільки вони є пророчими? Звертаючись до пейзажів у творчості українських письменників та поетів, які так геніально створені рідною мовою.

           Учні пояснюють образи, картини, виражають свої думки, почуття до зображеного. ( Звучать уривки з творів « Причинна», « Катерина», «Сон»,  « Наймичка», «Зоре моя...», « Тече вода з-під явора...» Поруч з творами розглядаємо репродукції картин українських художників.

      Розглянувши ці питання, звертаюся до учнів із завданням : узагальнити,в чому ж саме виявляється патріотизм Шевченка, його громадянська позиція?

• Як ви розумієте рядки : «Караюсь, мучусь, але не каюсь» ?
• Чим дорогий нам Шевченко сьогодні?

                                                  - 6 -

    При підборі завдань, проблемних запитань пильную за тим, аби в них не перкладалось художнє на ліричне , не примушую дітей шукати зв’язку літератури з дійсністю на поверхні тимчасових соціальних проблем, а проводжу їх через глибинні скарбниці загальнолюдських цінностей. Поети, письменники народжуються, і діти мають навчитись розуміти не тільки тих, що були і є, а й, зустрівшись в майбутньому з незнайомими творцями художнього слова, змогли зрозуміти їх і відчути. Обережно ставлюся до використання картин, репродукцій, музики на уроках. Художнє мистецтво і музика – речі загальнодоступні. Сприйняття їх потребує знань історії створення композицій, спеціальних знань. Людина дивиться на них, слухає і відчуває насолоду від музики, не знаючи нотної грамоти, від живопису – не розбираючись у технології створення шедевру, хоч вона і існує. Тому розумову діяльність учнів і сприйняття літературного твору направляю на те, щоб твори мистецтва допомагали у вихованні естетичних смаків при вивченні творчості письменника чи поета. Так виникає на уроці «співтворчість» літератури і та інших видів мистецтва у світі краси.

      Практикую уроки –свята. На них учні приходять у національних костюмах, завзято виконують народні пісні, читають поезію, беруть участь у інсценізації уривків із творів. Такі уроки насичені яскравими відомостями, дають можливість провести екскурс у минуле України. «Зустріч весни», « У гостях у Ярили», « День Покрови» ( з використанням змісту і походження свята за поемою Т.Г.Шевченка «Гамалія» ), « В гостях у козаків» - ось далеко не весь перелік таких уроків.Обрядові пісні викликають у дітей цікавість, коли вони супрводжуються не просто розповіддю, а драматично вводять дітей у світ традицій України, підкреслюють красу і велич рідної пісні. Знайомлять з народними звичаями, а й відчувають причетність до свого народу.

     Серія уроків зв’язного мовлення під назвою «Ми» - це уроки утвердження, заперечень, становлення позиції, відповідальності за все, що коїться навколо. Такі уроки  спонукають мене вибирати такі форми і методи навчання та виховання дітей,

                                                 - 7 -

які стають основою у отриманні зворотного зв’язку. На них проглядається індивідуально-особистісна позиція  кожної дитини. Серед таких форм – тренінгова робота. Тут не спишеш, не підглянеш, не використаєш чужу думку. Завдання на таких уроках вимагає креативного мислення, яке у кожної дитини неповторне, своє.

        У практиці використовую читання художніх творів без коментарів. Це стосується тих творів, які учням під силу опрацювати самостійно.Без зайвої опіки діти починають міркувати, порівнювати, аналізувати, а значить – обирати власну позицію. Викладання літератури вважаю спілкуванням учителя з учнями засобами усного мовлення. Проводжу його через лексичне і синонімічне багатство, надаю стилістичної вишуканості та художньої виразності, національної самобутності та стрункості побудови викладу.

     Усна народна творчість на уроках виховує в учнів лювов і повагу до минулого України, почуття патріотизму, гідності людини вільної держави, що у тривалій боротьбі відстояла свою самостійність; захоплення красою природи, з’єднує з навколишнім світом, із деталями, які ми не завжди помічаємо. Речення з подібних творів використовую на уроках української мови. При вивченні розділових знаків у складних безсполучникоих реченнях пропоную встановити смисловий зв’язок складових частин складного речення :

              Іде весна – красна, із  стріх вода капле.

              Іде весна – красна: із стріх вода капле.

              Іде весна- красна – із стріх вода капле.

              Іде весна – красна; із стріх вода капле.

     У першому реченні – послідовність дії, в другому – пояснення, на якій підставі зроблено повідомлення першого речення; в третьому- наслідок дії; в четвертому – незалежність дії, але зв’язок у цілому. Пропоную навести свої приклади, використовуючи опис картин природи. Вивчаючи пунктуаційні правила мови, звертаю увагу учнів на значущість розділових знаків.Наводжу приклад історії з

                                             -  8 -

комою у реченні : Помилувати, не можна стратити. Помилувати не можна, стратити.

     Пропоную подумати, що означають народні прикмети щодо поведінки людей, адже саме прикмети завжди мали виховний характер:

• Що означає пекти жайворонки? (не роби поганого, бо буде соромно).
• Чому не можна купатися,  бігати босим під час грому? (може вдарити блискавка).
• Що буде, якщо грім загримів на голе дерево? (Не можна красти. Попадешся).
• Чому не можна працювати після заходу сонця? ( турбота про здоров’я).

Для вивчення ефективності своєї роботи – зіставляю заплановане і виконане на уроці, з’ясовую рівень знань і запрогнозованим, встановлюю причини успіху чи невдачі, виначаю міру чнівських зусиль у виконаній роботі.

    Виховання бажання вчитись – це спонукання учнів до пошуку цікавої інформації, що активно формує уміння і навички, бажання самоосвіти, самовдосконалення. Для підвищення результативності навчання використовую дослідницьку роботу учнів. Це завдання на дослідження тем граматики, узагальнення певного мовного явища. Діти вивчають словник сучасної мови людей нашого села.Деякі слова діти назвали іншомовними, бо в літературній українській мові  вони не не зустрічаються. Головне в цій формі роботи те, що діти не тільки збагачують свої знання, вони називають себе дослідниками, починають розуміти, що можуть зробити більше, ніж від них вимагають, відчувають повагу до самих себе. У них підвищується інтерес до вивчення рідної мови.

   Велику допомогу вчителю-словеснику в реалізації виховної роботи надають уроки додаткового читання. Підбираю тексти, які поглиблюють бачення  учнями світу, розширюють коло проблем, які хвилюють людство, виховують

                                             - 9 -

особисту причетність до всього, що відбувається навколо. Після уроків шукаємо з дітьми поезію в самому житті – в осінньому золоті дерев, у мелодії дощових крапель, у танку сніжинок...Пишемо листи надії в майбутнє, де розповідаємо про наше життя, наші бажання та надії.

        Особливо урочисті та щемкі водночас уроки, присвячені матері. На них і вірші про матір, сповіді-розповіді учнів, і запис речень про маму, і пісні – і все для виховання духовності. На обличчях дітей і спалахи радості, і глибока задума, іноді – сльоза жалю та співчуття. На «колискових» уроках діти готують мамину колискову.Кожен свою.Запрошуємо мам.І тоді урок стає справжнім святом. Ой, не часто ми говоримо мамам такі слова, як на цьому уроці. Але з’являється надія, що діти зроблять для себе правильні висновки.

    Уроки мови урізноманітнюю кросвордами до прогамового матеріалу, часто подаю теми у вигляді казки, використовую елементи інсценування, пропоную дітям форми роботи, які не набридають і, водночас, допомагають у моїй роботі. Учні отримують завдання : скласти оповідання про дерево. Вжити слова з відтінками, знайти смислове навантаження в словосполученнях: розкішне дерево, обпалене дерево; використати різні за лексичним значенням слова (список слів – на дошці).

      Так здійснюється розумове зростання, розвивається культура їхнього мислення та мовлення. По закінченню цієї роботи проводжу бесіду на тему «Краса нашого слова». При цьому прагну навчити учнів осмислювати значення кожного слова, розуміти його смислові відтінки. Підбираючи завдання, які потребують зосередженості і вдумливості, вводжу в прості речення деталі складності, які і є рушійною силою мислення. Тому виконана робота – це наслідок творчих зусиль дитини. Виконання таких завдань виховує культуру мовлення учнів, наприклад :

 -  Виразно прочитати літературну казку «Фарбований лис».

• У чому переносне значеня казки?

                                         - 10 -

- Які почуття та переживання розкриває поет у вірші «Мені тринадцятий минало» ?

- Дати характеристику образів твору «Наталка Полтавка».

- Які персонажі виховують доброту?

   Зупиняючись на характеристиці образів, поводжу дітей до узагальнення. Від того, що вони правильно дадуть оцінку окремому образу, мета навчання на уроці не буде досягнута повністю.Учні мають відчути, що все, що відбувалося з людиною, характерно не тільки для неї, як індивіда, а це – доля певного прошарку суспільства чи класу, образ має розбудити творчу уяву, вийти за межі твору завдяки деталям, які викликані в думках дитини. Співтворчість учня з письменником –це створення внутрішнім зором учня картин на основі того, що запропонував у своємі творі письменник. Тоді твір чи образ не сприймається дитиною поверхово, а викликає напруження або гармонію. Виховання творчого глибокого мислення на уроках літератури досягаю за допомогою образних монологів, де уявний образ ніби сам говорить за себе, пояснює, обгрунтовує свої вчинки. Перед класом постає персонаж , збагачений рисами характеру, якими наділяє його дитина , виражаючи своє ставлення до нього. Емоційний темпоритм передається дитиною імпульсивніше, ніж під час читання тексту. Зіткнення епох, часових граней ніби стирається, коли діти сприймають вдало виконаний монолог, і тоді краще проглядаються позитивні риси та вади образу.

   У 5-6 класах діти ведуть зошити творчості, в яких записують свої перші вірші, загадки, казки. От де простір для творчості дитини! У цих зошитах вони малюють ілюстрації, щоб було схоже на справжню книгу. Потім зачитують на конкурсах.

     Практикую завдання: зроби свого героя незалежним від автора. І тоді діти роблять життя владним над письменником. Їх герої прходять перевтілення відповідно до нашого часу. Якимось невідомим, підсвідомим, невловимим

                                              - 11-

почуттям діти формують іншого героя і осмислена ними дійсність бере владу над їхньою уявою. Вони наділяють їх різними за характером рисами : позитивних – позитивними, ті , що тримаються непевно - обов’язково стають хорошими., а вже якщо якийсь образ їм не подобається, то в ньому об’єднуються всі негативні явища нашого часу.

      Усі знають: вихованнята навчання - невід’ємні одне від одного. Але велике щастя для мене – спостерігати і переконуватися, що діти піднімаються на вищий щабель , а не затримуються в своєму розвиткові, самовдосконалюються. І на моїх очах проходить становлення особистості, я певна – слід шукати раціональні інноваційні методи, проявляти винахідливість, експерементувати, бо в цьому моя сила та натхнення у праці.

    Знання творчості великих письменників, великим духом своїм і своєю народністю, високим почуттям патріотизму, митців неперевершених, у чиїх творах відбилось життя у величі своїй , битвах смертельних зі злом  і в торжестві радості, добра, у сміхові і сльозах, в земній реальності буття і в мріях високих – це скарб безцінний. Весь час замислююсь, як передати це живе золото до душі дитини, як навчити її сприймати любов до Батьківщини не поверхово, не пафосно, а навчити заглиблюватися в її немеркнучу сутність. Знаю одне – потрібно не просто знайомити з персонажами, а провести дитину стежками , якими ходять герої їхніх книг, побувати в усіх пережитих персонажами обставинах, стати твердо на бік тих, хто прагнув добра, нової людської досконалості, яка не мислить себе поза рідним краєм.

    Тому, аналізуючи твори, звертаюсь до мистецтва слова, говоримо про художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо ), пейзажі, портрети, деталі. Щоб занурити дитину у світ героїв, пов’язую вивчення літератури з історичним процесом . Але ж слід пов’язувати матеріал з сучасністю! Це вже важче, адже певні образи просто не змогли б існувати у нашому світі. Ось, наприклад, вірш А.Малишка «Україна моя » є рядки : « Запалали огні за долиною синього неба. Самольоти гудуть – бо на захід фронти і фронти.» Це – початок Великої Вітчизняної війни, зв’язок з дійсністю. Але чогось у ньому бракує... Іноді стою, як на роздоріжжі перед каменем, на якому написано : «Направо підеш – коня втратиш, наліво – голову зложиш, прямо підеш - ...» Отже, так важливо вибрати ту одну дорогу до дитячої душі, яка веде до правди,  добра , краси. Думаю, слід виділити головне у вихованні патріотичних почуттів дитини – як утвердити гідність особистості – звертаюся до «Ти знаєш,що ти - людина» В.Симоненка:

                                    Ти знаєш,що ти –людина,

                                    Ти знаєш про це, чи ні?

                                    Усмішка твоя – єдина,

                                     Мука твоя – єдина,

                                      Очі твої – одні.

•