РЕАЛІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Використання виховного потенціалу уроків української мови та літератури при формуванні самодостатньої особистості випускника (доповідь)

     Україна нині вступила в нову еру свого історичного розвитку, потрібні освічені люди, які б спиралися на глибинні національні виховні традиції нашого народу.

   Слід завжди пам’ятати ,що найважливішим скарбом народу є мова, тож необхідно проводити уроки так ,щоб випускники відчули і зрозуміли цінність цього скарбу. Звичайно, філолог має добре знати і любити рідну мову, майстерно володіти технікою мовлення. Проте важливіше – передати це випускникам, котрі вже завтра вирушать у доросле життя.

    Весь час замислююся, як передати це живе золото до учнівських душ, як навчити сприймати любов до Батьківщини не поверхово, не пафосно, а навчити заглиблюватися в її немеркнучу сутність. Знаю одне – треба не просто знайомити з персонажами, а провести юнаків і дівчат стежками, якими ходять герої їхніх книг, побувати в усіх пережитих обставинах, стати твердо на бік тих, хто прагнув добра, нової людської досконалості, яка не мислить себе поза рідним краєм.

     Тому, аналізуючи твори, звертаюсь до мистецтва слова, визначаємо художні засоби, портрети, пейзажі. Щоб занурити учнів у світ героїв, пов’язую вивчення літератури з історичним процесом. Але ж слід пов’язувати матеріал із сучасністю, аби майбутні випускники не втрачали почуття реальності. Іноді це зробити дуже важко, адже деякі герої просто не змогли б існувати у наш час. Ось, наприклад, у вірші А.Малишка «Україна моя» є рядки : « Запалали огні за долиною синього неба. Самольоти гудуть – бо на захід фронти і фронти ...». Це початок Великої Вітчизняної війни, зв’язок з дійсністю, але чогось в ньому бракує... Стою на роздоріжжі перед каменем, на якому написано : « Направо підеш – коня втратиш, наліво – голову зложиш, прямо підеш...» Отже, так важливо вибрати ту одну дорогу до юнацької душі, яка веде до добра, правди, краси,- їх так бракує у сучасному світі. Гадаю, слід виділити головне у вихованні патріотичних почуттів – як утвердити гідність особистості - звертаюсь до геніїв поезії :

Ти знаєш, що ти – людина,

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя – єдина.

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Або :

Торуй свій шлях,той,що твоїм назвався,

Той,що обрав тебе,як побратим,

До нього змалку ти заповідався

Сумним осердям, поглядом сумним.

Наша школа обрала технологічний напрямок навчання. А тому дуже важливо той час , що  відведено на вивчення української мови та літератури, використати раціонально. На матеріалі уроків намагаюся підготувати юнаків та дівчат до дорослого, не завжди райдужного,  життя. Працюючи над текстом переказу «Любов до божевілля»,намагаємося колективними зусиллями відшукати формулу кохання, дискутуємо з цього приводу, висловлюємо власне ставлення до цього почуття. Іноді можна почути дуже оригінальні зрілі думки. Не менш цікавою є робота над текстами про тварин. Одинадцятикласники, разом з професійною термінологією, дізнаються про загадковий світ флори та фауни. Вчаться бути причетними до захисту тих, хто у сучасному світі потерпає від згубного впливу людей.

    Великого значення надаю роботі з текстами на історичну тематику. Виконуючи синтаксичний розбір речень, у яких йдеться мова про славні сторінки історії, її гетьманів та козаків, виховую патріотизм, мужність, відвагу, витримку та героїзм. Надаю можливість учням стати на місце персонажів, виступити з промовою до нащадків, або взяти інтерв’ю.

    Кожного уроку випускники можуть самі визначити, де їм знадобляться ті, чи інші знання.

     У своїй роботі звертаюся до інноваційних технологій. Учням подобається працювати в парах, групами, використовую метод ПРЕС, «Мозковий штурм», проблемні питання, міні-проекти –все те, що зближує вчителя та учнів, робить атмосферу уроку затишною та привітною. Можна виховувати лише тоді, коли є зворотний зв’язок – вчитель-учень.А коли, засуджуючи розбрат у родині Половців ( роман «Вершники» Ю.Яновського) , учні говорять, що ніколи б не пішли проти рідного батька та братів, моє серце наповнюється радістю від розуміння, що не марні мої зусилля, як вчителя, є такі, кому не буде байдужим почуття родини у майбутньому.

   Дуже цікавими є уроки-присвяти матері, жінці. Особливо активними виступають хлопці.На таких уроках виховую дбайливе ставлення до слабкої статі, повагу до матері, ніжність, ласку, милосердя, почуття прекрасного.

  Практикую завдання: зроби героя незалежним від автора. І тоді учні роблять життя владним над письменником. Їхні герої проходять перевтілення відповідно до нашого часу.Якимсь невідомим, підсвідомим почуттям випускники формують іншого героя, наділяють їх різними по характеру рисами: позитивних- позитивними, ті, що тримаються непевно - обов’язково стають хорошими, а вже якщо якийсь образ їм не подобається, то в ньому об’єднуються всі негативні явища нашого часу.

    Всі знають: виховання і навчання - невід’ємні одне від одного.Але то велике щастя для мене – спостерігати та впевнюватись, що учні піднімаються на вищий щабель свого розвитку, самовдосконалюються. І на моїх очах проходить становлення особистості,готової вже завтра взяти на себе відповідальність за своє майбуття, добробут та безпеку родини, України. Відстояти свої права у цьому складному світі, обрати професію та опанувати її .

   Я певна – слід шукати раціональні методи, проявляти винахідливість, експерементувати і результати роботи не примусять себе чекати, а в цьому моя сила та натхнення у праці.