Захід " Свята зимового циклу"

Захід « Свята зимового циклу»

1. Серед численних жіночих свят найзнаменнішим є свято  святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Це був день Дівочої долі.

Напередодні дівчата починали гадати .Крали в чужому садку гілочку вишні й ставили її у воду. Якщо гілка до Різдва розквітне, то того ж року дівчина вийде заміж, або знайде своє кохання.

 Клали під подушку гілочки з різних дерев, помічаючи на них хлопців. Якщо витягувала вранці гілочку яблуні, то доведеться цього року ще дівувати.

 Ввечері влаштовували вечорниці. Зранку зносили в одну хату продукти на борщ та кашу. Але – пісні, бо вже почався піст.

 Хлопці могли навідатися вже пізно ввечері, коли дівчата закінчили ворожити.

 Дівчата насипали в миску каші та йшли у двір кликати судженого на вечерю, били по воротах макогонами по черзі, приказуючи: « Іди, іди, суджений, кашу їсти!»

  Прикмети:

-         Із приходом Катерини сподівалися на люті морози.

-         На святу Катерину ховайся під перину.

-         Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.

2. День святого Андрія – 13 грудня. Український вечір закоханих. День веселих вечорниць.

  У цей день жінки намагалися не пекти хліб , не шити , не прясти. На Андрія дівчата багато ворожили, завбачуючи свою долю. Приказували: « Я. святий Андрію, конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким весілля грати», або « Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою волочу, бо заміж хочу».

  До прийняття християнства свято називали Калитою, а потім ритуальне кусання калити – обрядового коржа  - перенесли на день святого Андрія. Корж перев'язували червоною стрічкою, підвішували до стелі, дівчата приказували:

…Ми калету чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю- радість закликаємо.

Хлопці підстрибували, відкушуючи шматок. Хлопця  смішили, якщо не засміється, має право вкусити. Потім всі сідали за обрядову вечерю. Харчі вже зносили хлопці, а не дівчата.

Прикмети:

-         Якщо вода на річці тиха  - на рівну зиму, шумовита – на завірюхи.

-         Якщо вдень йшов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.

-         Якщо до цього дня сніг не випав – зима буде теплою, а як з'явився – довгою і холодною.

3. 17 грудня – день святої Варвари.  Святкують тільки жінки. Готували вареники з маком, сиром, серед них були і пирхуни- з борошном.

 Влаштовували варваринські вечорниці. Як і на Катерину, дівчата могли поставити у воду галузки з вині.

  У цей день збираються у зграї вовки.

  Яка погода на Варвари, така на Різдво.

  Який день на Варвари, такий і на Сави.

  Варвара кусок ночі увірвала, а дня приточила.

  Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, витягай віз.

4. 19 грудня – День святого Миколая. Усі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали Миколаєвими святами. Зимового Миколая святкували особливо врочисто. Він захисник бідних і знедолених. Та найбільше його любили діти, для них він був охоронцем.

 У родинах готувалися дуже старанно. Перевдягалися в Миколая і обдаровували добрих діток і соромили нечемних. Це був дієвий виховний момент, відтак діти свято вірили в існування Миколая.

 У школах влаштовували цікаві вистави, де головним персонажем був Миколай. Поряд із ним існував чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони неслухняні. Але Миколай вибачав.

 Під цю пору зима вже остаточно перебирає свої права.

  Особливою повагою в народі користується ікона Миколи Чудотворця.

  На Миколая хлопці починали домовлятися про колядки.

  Як випаде великий іній – на гарний врожай хліба.

  Як на Миколу піде дощ, то буде врожай на озимину.

  Мороз на Миколи – на  врожай хліба і городини.

  На честь святого Миколая створено багато пісень, але найпопулярнішою є , була й  буде « А хто, хто Миколая любить…».

5. Все, що ви почули . було сказано про свята грудня, але на цьому вони не закінчуються. На українські родини чекав січень, наповнений духом святості та урочистості.

Попереду 6 січня. Був Святвечір, багата кутя.

 7 січня   - одне з найбільших релігійних свят, - Різдво. Із ним пов'язують народження Ісуса Христа.

 8 січня – День святої Богородиці. Дехто вважав, що це свято для жіноцтва важливіше, ніж Різдво. Вагітним жінкам, їх рідним категорично не можна було в цей день працювати.

13 січня – Меланки, Меланії, щедрий вечір, кутя. Звечора до півночі обходили хату щедрувальниці.

 14 січня – Новий старий рік, Василя, покровителя землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засівати збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки.

 19 січня – Водохреща, Йордана. Це третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. Із ним пов'язують хрещення на Йордані Ісуса Христа.

 Після Водохреща, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: « Тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі».

А тепер корисна інформація:

6 січня – діти носять вечерю.

7 січня – колядують після служби.

13 січня – щедрують.

14 січня – посівають.