Захід « Свята
зимового циклу»
1. Серед численних
жіночих свят найзнаменнішим є свято святої великомучениці Катерини, що припадає на
7 грудня. Це був день Дівочої долі.
Напередодні дівчата
починали гадати .Крали в чужому садку гілочку вишні й ставили її у воду. Якщо
гілка до Різдва розквітне, то того ж року дівчина вийде заміж, або знайде своє
кохання.
Клали під подушку гілочки з різних дерев,
помічаючи на них хлопців. Якщо витягувала вранці гілочку яблуні, то доведеться
цього року ще дівувати.
Ввечері влаштовували вечорниці. Зранку зносили
в одну хату продукти на борщ та кашу. Але – пісні, бо вже почався піст.
Хлопці могли навідатися вже пізно ввечері,
коли дівчата закінчили ворожити.
Дівчата насипали в миску каші та йшли у двір
кликати судженого на вечерю, били по воротах макогонами по черзі, приказуючи: «
Іди, іди, суджений, кашу їсти!»
Прикмети:
-
Із
приходом Катерини сподівалися на люті морози.
-
На
святу Катерину ховайся під перину.
-
Як
Катерина по воді, то Різдво по льоді.
2. День святого Андрія – 13 грудня. Український вечір закоханих. День
веселих вечорниць.
У цей день жінки намагалися не
пекти хліб , не шити , не прясти. На Андрія дівчата багато ворожили, завбачуючи
свою долю. Приказували: « Я. святий Андрію, конопельки сію, дай же, Боже,
знати, з ким весілля грати», або « Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою
волочу, бо заміж хочу».
До прийняття християнства свято
називали Калитою, а потім ритуальне кусання калити – обрядового коржа - перенесли на день святого Андрія. Корж
перев'язували червоною стрічкою, підвішували до стелі, дівчата приказували:
…Ми калету чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю- радість закликаємо.
Хлопці підстрибували, відкушуючи шматок. Хлопця смішили, якщо не засміється, має право
вкусити. Потім всі сідали за обрядову вечерю. Харчі вже зносили хлопці, а не
дівчата.
Прикмети:
-
Якщо
вода на річці тиха - на рівну зиму,
шумовита – на завірюхи.
-
Якщо
вдень йшов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.
-
Якщо
до цього дня сніг не випав – зима буде теплою, а як з'явився – довгою і холодною.
3. 17 грудня – день святої Варвари. Святкують
тільки жінки. Готували вареники з маком, сиром, серед них були і пирхуни- з
борошном.
Влаштовували варваринські вечорниці.
Як і на Катерину, дівчата могли поставити у воду галузки з вині.
У цей день збираються у зграї
вовки.
Яка погода на Варвари, така на
Різдво.
Який день на Варвари, такий і на Сави.
Варвара кусок ночі увірвала, а дня
приточила.
Коли на Варвари мороз приліз, то
ховай сани, витягай віз.
4. 19 грудня – День святого Миколая. Усі три свята – Варвари, Сави та
Миколи – називали Миколаєвими святами. Зимового Миколая святкували особливо
врочисто. Він захисник бідних і знедолених. Та найбільше його любили діти, для
них він був охоронцем.
У родинах готувалися дуже старанно.
Перевдягалися в Миколая і обдаровували добрих діток і соромили нечемних. Це був
дієвий виховний момент, відтак діти свято вірили в існування Миколая.
У школах влаштовували цікаві
вистави, де головним персонажем був Миколай. Поряд із ним існував чортик, який
намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо
вони неслухняні. Але Миколай вибачав.
Під цю пору зима вже остаточно
перебирає свої права.
Особливою повагою в народі
користується ікона Миколи Чудотворця.
На Миколая хлопці починали
домовлятися про колядки.
Як випаде великий іній – на гарний
врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то буде
врожай на озимину.
Мороз на Миколи – на врожай хліба і городини.
На честь святого Миколая створено
багато пісень, але найпопулярнішою є , була й
буде « А хто, хто Миколая любить…».
5. Все, що ви почули . було сказано про свята грудня, але на цьому вони не
закінчуються. На українські родини чекав січень, наповнений духом святості та
урочистості.
Попереду 6 січня. Був Святвечір, багата кутя.
7 січня - одне з найбільших релігійних свят, -
Різдво. Із ним пов'язують народження Ісуса Христа.
8 січня – День святої Богородиці.
Дехто вважав, що це свято для жіноцтва важливіше, ніж Різдво. Вагітним жінкам,
їх рідним категорично не можна було в цей день працювати.
13 січня – Меланки, Меланії, щедрий вечір, кутя. Звечора до півночі
обходили хату щедрувальниці.
14 січня – Новий старий рік, Василя,
покровителя землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засівати збіжжям оселі.
Здебільшого це робили підлітки.
19 січня – Водохреща, Йордана. Це
третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. Із ним пов'язують
хрещення на Йордані Ісуса Христа.
Після Водохреща, вважалося, мають
слабнути морози. Тому казали: « Тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі».
А тепер корисна інформація:
6 січня – діти носять вечерю.
7 січня – колядують після служби.
13 січня – щедрують.
14 січня – посівають.
